26 серпня 2016 р.

Канадські садочки. Частина 2

Так, треба поспішити завершити опис системи садочів у Канаді, так як от-от уже почнеться новий етап - школа. За школу сподіваюсь писатиму більше, так як це доволі сильно відрізнятиметься від звичної нам шкільної системи.

Отже, ще перед тим, як Сашко пішов в садочок в імміграційній організації, ми його записали на чергу в садочок біля нашого дому. На той момент йому майже було 2 роки, а в той садочок приймали з 2,5 роки. Це був садочок типу preschool, куди зазвичай приймають дітей від 30-36 міс. Садочок цей нам порекомендували наші хороші сусіди, з якими ми подружились, і в яких син теж туди ходив і йому там дуже подобалось.

Садочок цей є по-своєму особливий, так як він базується на території центру для перших націй (first nations так називають індіанців). Діти індіанців мають перевагу при потраплянні в садочок, але за наявності місць - вони приймають дітей різних національностей. Тож, через півроку, як тільки Сашкові виповнилось 2,5 роки, а у них з’явилось місце, нам передзвонили і сказали, що є місце лише на part time - 2 рази на тиждень по півдня, на що ми одразу погодились.

Не усі садочки пропонують часткове відвідування, але в нашому садочку є дуже гнучка система. Можна вибрати 2 або 3 дня, по півдня або на повний, ну і звісно можна ходити всі 5 днів, знову ж таки на півдня, якщо так підходить, ну і на весь full time з 9 до 5 ранку. Все звісно звісно впливає на ціну, але тут хотілося б додати, що враховуючи що садочок це був для індіанців, я підозрюю, що вони отримують різні субсидії і допомоги від держави, тому ціна садочку була незвично низькою, що було беззаперечним плюсом для нас. Для порівняння скажу, що full time (5 днів на тиждень з 9 до 5 год.) вартує 500 дол. в міс. в той час, як по місту дешевше як 750-800 дол. не знайти. Також великий плюс цього садочку в тому, що вони дають їжу 3 рази на день: 2 перекуси і обід. А це майже не практикується в канадських садочках. Для мене це був плюс, так як не треба заморочуватись з підготовкою ланч боксу щодня. На початку дня можна подивитись, що у них в меню і я хочу відмітити, що в раціоні дітей є щодня овочі, фрукти, сир, крекери на перекус, і якась гаряча страва з м’ясом, чи рибою. Часом буває що вони їдять піцу, чи бургери, але буває це доволі рідко, і ми не є ярі противники цієї їжі. Загалом, Сашко їсть з задоволенням в садочку і часом навіть просить мене зготувати якусь страву, таку як вони їли в садочку. Чоловік йому заздрить, так як його спогади про раціон в садочку прирівнюються до страшного сну, де змушували їсти якусь зовсім противну кашу чи суп.

Ще з організаційних моментів, перед тим, як перейти до їхніх програм, скажу кілька слів про денний сон. У них є спеціальна кімната для відпочинку, але ліжок, в стандартному розумінні - немає. Є спеціальні матраси, які ставляться на землю, а потім збираються в купу. Читала не раз страшні і печальні відгуки укр-рос мамочок про те, що це ну просто жах, як же діти можуть спати не на ліжках. Особисто я не бачу в цьому ніякої трагедії. Ті матрасики, які в нашому садочку, не викликають в мене ніяких негативних емоцій. Також, дітей спати в садочку не змушують, і якщо комусь не спиться - пропонують тихенько побути в іншій кімнати, де вчитель може почитати книжку, або провести якось спокійно тихий час. І таких дітей, які не сплять вдень стає все більше і більше коли їм стає 4-5 роки. Це нам спершу було дуже незвично, коли діти в віці 2,5-3 роки починають пропускати денний сон. Але хочу сказати, що Сашко сам почав пропускати денний сон в 4 роки. За цілий тиждень в садочку може поспати лише 1 раз. А так йому уже просто не спиться, він крутиться, вертиться, і проситься вставати. Звісно, коли він почав пропускати денний сон, то лягати на ніч почав раніше - близько 8 год вечора. Часто тут можна зустріти, що діти в 7:30 вже мирно сплять і батьки мають купу вільного часу ввечері.

Ну, а тепер розкажу коротко про декілька програм, які вони мали у садочку. Загалом програми навчання в різних садочках суттєво різняться. Ну це і не дивно, якщо врахувати різномаїття садочків, про які я уже писала. В нашому садочку було кілька чудових проектів, від яких я була в приємному щоці. Дуже багато уваги приділялось природі: розгляданням природніх явищ і створінь, вивчення природних процесів. Для наочності у них було кілька цікавих проектів:

  • Діти вирощували метеликів. У садочок були завезені гусениці у спецільних прозорих контейнерах. Дітки спостерігали за ними і обговорбвали на заняття те, що вони їдять, як вони виглядають, як вони видозмінюються. Через певний час діти мали змогу спостерігати як гусениці закутались в особливі кокони і так собі мирно "спали", аж поки не настав момент чуда - з коконів з'явились чудові метелики. Як виявилось, метелики одразу літати не вміють, то ж вони спостерігали, як у цих прекрасних створінь зміцніють крильця. Через певний час дітей повезли в парк, де вони мали змогу випустити на волю новоспечених метеликів. 
  • Ще одним не менш цікавим проектом було вирощування лосося. Не знаю, чи я колись згадувала про це в своєму блозі. але сюди на острів, в гірську річку (яка радше нагадує струмочок) припливає тихоокеанський лосось на нерест щороку в жовтні-листопаді. Явище це надвичайно цікаве і ми кожного року їздимо подивитись на цей процес, при чому не один раз за сезон. Так от, діткам в садочок була привезена ікра лосося, яка жила в спеціально акваріумі. От чесно скажу, не знаю, скільки часу зайняло перетворення ікринок на мальків, але з точною впевненістю знаю, що з дітьми було проведено багато навчальної роботи з приводу цього процесу. Дітки звісно ж за цим спостерігали, робили різні малюнки і аплікаціїї. Ну і зрештою, коли рибки вже достатньо підросли, діток повезли в ліс до річки, яка впадає в море, щоб випустити рибок на волю. Як на мене, це просто фантастичні проекти, які дають таким маленьким діткам наочні знання про те, що відбувається в природі. 
  • Ну і моя улюблена програма, яка була у них 2 роки поспіль, і яка мене вразила більше за все - це був проект "Seeds of Empathy" ("Зернятка Емпатії"). Я була приємно здивована, скільки часу тут приділяють, щоб навчити діток такому вмінню, як розбиратись з власними емоціями, і на додачу, намагатись розуміти емоції інших людей. От чесно, вважаю, що це в якійсь мірі більше корисне вміння для подальшого життя, ніж багато яких академічних знань, які вивітрюються з голови після останього шкільного дзвоника. Так от, в цьому проекті приймала участь сім'я добровольців, у яких народилась нещодавно дитинка. Мама приходила з тою малечею в садочок 1-2 рази в місяць, починаючи з місячного віку. Дітки спостерігали за бейбі, намагаючись визначити, що вона вже вміє, а що на їхній великий подив - ні (Сашко був дуже вражений дізнатись, що малята не мають зубів і не можуть їсти звичайну їжу). Дітям пояснювали, що з маленькими треба бути ніжними і дуже обережними. З кожним місяцем маля змінювалось швидко і набувало нових вмінь, як фізичних так і розумових, що констатували малі дослідники. Але найголовніше, і найважче, я вважаю, дітям слід було навчитись визначити, що почуває малеча і які можуть бути на це причини, А так, як бейбики говорити ще не вміють, а плачуть часто, то це чудова нагода попрактикувати свої вміння "читати" і здогадуватись емоцій інших людей. Звісно, що на підтримку практичних заняття з малечею, дітям в садочку читали відповідну літературу по 2-3 рази в тиждень про емоцій, про розвиток, обговорювали причини, які можуть викликати радість, або сум. Все це я думаю допомогало їм в першу чергу навчитись розуміти, які емоції вони самі відчувають і як з деякими з них можна боротись. Весь проект тривав 10-11 місяців, до моменту, коли бейбі  не виповнювалось 1 рочок. На наступний рік в програмі брала участь інша сім'я з маленьким новонародженим. Загалом, хочу відзначити, що цей проект просто перевернув мою свідомість про систему навчання, підходи і методи, і я йому досі не перестаю дивуватись в приємному значенні цього слова. 
На додачу до усіх незвичний проектів, діти займались багато творчим рукоділлями, при чому в цій області було також багато чого інноваційного для мене; багато часу проводили на вулиці (мінімум 2 рази вдень майже за будь-якої погоди, окрім сильно спекотних чи сильно дощових днів); в непогоду відвідували спортзал, в якому ганяли досхочу; ходили раз в 1-2 тижні в бібліотеку, де кожен брав додому будь-які 2 книжки; вивчали цифри, букви, дні тижня, місяці, тощо.

Хочеться відмітити, що концертів у звичному нам форматі, не було. Вони щоправда організовували двічі на рік так звані концерти (на Різдво і влітку на закінчення садочку), але це виглядало приблизно ось так: всі дітки співали на сцені 2-3 пісеньки, після чого їм довго і сильно аплодував переповнений зал батьків, бабусів-дідусів, і потім був святковий обід. Тобто одиночних виступів окремих діток не було. Добре це чи погано - мені важко сказати. Але факт привчання до сцени і публічних виступів практикується, хоча і в такій легкій формі. Чула, що вже потім у школі у них багато проектів щодо публічних виступів зі своїми проектами і презентаціями. Ну що ж, побачимо як воно буде далі. 

Загалом, у нас склалося позитивне враження про два канадських садочки, які відвідував Сашко. Хочеться відмітити, що атмосфера там невимушена, вчителі проявляють велику повагу до дітей і їхніх потреб, великий акцент робиться на соціальній взаємодії дітей, на розумінні життєвих та природних процесів і власне на розумінні самого себе. 

Попереду нас чекає школа, яка почнеться 6 вересня. Школа тут завжди починається у перший вівторок вересня після державного свята День праці, яке припадає на перший понеділок вересня. У Британській Колумбії дітки йдуть до школи в 5 років в, так званий, підготовчий клас "kindergarten", а уже в 6 років - в 1 клас. Я дещо хвилююсь з приводу початку школи, так як це довгий і важливий етап в житті дитини, а у нас немає ніякого досвіду з місцевою системою, яким би ми могли поділитись з ним. Тобто, ми як батьки, теж будемо вчитись і пізнавати усе разом. Я дуже постараюсь описувати все саме цікаве в блозі, можливо комусь це буде цікавим і пізнавальним. 

Немає коментарів:

Дописати коментар