Нашу зустріч, через місяць від телефонного дзвінка в клініку, було відмінено за нашою ж ініціативою, тому що в той тиждень наш татко підхопив якогось віруса і активно з ним боровся. Вакцинувати дитину, коли вдома активно хворий член сім’ї, - надзвичайно ризиковано, тому ми перенесли нашу дату ще на 3 тижні далі.
І ось наступило 25 липня, всі наче були здоровими, ніяких причин, які могли б перешкодити вакцинації, не було, і ми відправились у клініку. Варто сказати, що Сашка я старалась морально підготувати до цієї події, як могла, і в гарних позитивних тонах розповідала про те, що сьогодні має статись. Останній раз йому робили прививку ще перед від’їздом в Канаду, коли йому ще не було 1,5 роки. Він уже забув про такого роду події в його житті, і довелось його налаштовувати по новій. Але він чомусь був дуже напружений, як тільки ми прийшли в клініку. І, незважаючи на просторий хол з ігровим куточком, малюк з обережністю поглядав на чужих людей і стороною обходив всі незнайомі столи.
В холі стояли два довгих столи з усім необхідним для того, щоб дітей поважити, визначити їх зріст і обхват голови.
Медсестри і лікарі були без білих халатів, і практично нічого не нагадувало про те, що ми знаходимося в клініці. Але, як тільки довелось медсестрі почати міряти Сашка, як він підняв нереальний зляканий крик, незважаючи на який медсестра якось з горем пополам справилася з завданням, хоча обхват голови поміряти не вдалось, так він панікував. Через дві хвилини нас закликали в кабінет на прививку.
За скляними дверима було десь 4-5 однакових кабінети, які, я вважаю, були саме для прививок, тому що всі троє діток, які були в холі, пішли на вакцинацію. Інші медичні кабінети були в другій половині коридору і це дуже добре, так як здорові дітки, які прийшли на прививку, не контактували з іншими пацієнтами, можливо не дуже здоровими.
Сам прививочний кабінет нагадував якийсь невеличкий офіс із комп’ютером і усією необхідною технікою, а також із кількома маленькими холодильниками, в яких, власне, і зберігається вакцина. Лікарняним кабінетом його навіть з натяжкою було назвати важко. Такий собі офіс, як, наприклад, у банківського працівника, тільки замість маленьких сейфів - маленькі холодильники.
Сашко інстинктиво відчував, що коїться щось не дуже веселе і радісне і дуже негативно реагував на саму медсестру (чи то була лікар, так і не скажу). Перед самою власне вакцинацією вона роздала нам роздруковану інформацію про кожну вакцину, яку збирається сьогодні вводити, де все дуже популярно описано: назва та опис вакцини, від яких вірусів чи бактерій вона захищає, які хвороби ці віруси чи бактерії можуть провокувати, які реакції на прививку можуть бути, і навіть статистику про те, скільки хворіють тією чи іншою хворобою невакциновані діти і з якими важкими наслідками. Інформація була вичерпна, але легкий мандраж в мене зберігався. Все таки Сашуні пропонували зробити одразу чотири ін'єкції. Медсестра мене запевнила, що поєднувати ці вакцини можна, і вона так роблять неодноразово з іммігрантами, яким бракує багатьох вакцин згідно канадського календаря вакцинацій. Звісно, що малюкові це мабуть не сподобається, бо він в такому віці вже все розуміє і його не обманути, але він буде однаково сердитим що від одного укольчика, що від чотирьох. І якщо сьогодні не робити всі чотири, то варто буде ще додатково три рази приходити, тим самим додаючи стресу дитині і підвищуючи ризик підхопити щось вірусне при цих походах. Вона детально і без поспіху відповідала на всі мої багаточисленні запитання і на типове запитання: "А які можуть бути реакції від цих вакцин" розказала детально про кожну з них ще раз і сказала, що реакцій особливих бути не повинно (окрім з вакцинацією проти вітряної віспи: можливий легенький висип через два тижні), ну але загалом, що є абсолютно нормальним, дитина може бути втомлена, без апетиту, з підвищеною температурою, а саме місце прививки може злегка почервоніти. Тобто, в Україні невеличне почервоніння місця прививки чи незначне півдвищення температури після вакцинації сприймається як загальне зло з викриками: "Ось яка у нас сильна реакція на прививку!". Тут же вона про це говорила як про нормальне типове явище, яке навіть не відносила власне до реакціїй, а швидше, як до стану організму після вакцинації, і рекомендувала приймати жаропонижаючі навіть при незначному підвищенні температури.
Ми трохи повагались і вирішили все таки спробувати і зробити всі прививки, що можна зараз поєднати. Потім були стражденні дві хвилини і по два уколи в кожну ручку. Медсестра провела все надзвичайно оперативно і професійно, не зважаючи на, м’яко кажучи, незадоволеного Сашка і його намагання вирватися будь-якою ціною. Прививки нам зробили наступні:
- правець, дифтерія, коклюш, поліомієліт, гемофільна інфекція
- менінгококова інфекція
- пневмококова інфекція
- вітряна віспа
Після цього хлопці пішли в коридор заспокоюватись, і я вже готова була йти (адже по попередньому досвіді перебування в прививочних кабінетах там більше робити було нічого). Але після всього медсестра мала зі мною довгу розмову ще десь на 30-40 хвилин. Вона ще раз пояснювала про проведену вакцинацію і по другому колу відповідала на всі мої запитання. Тоді вона повела мову за фізичний розвиток, оцінила і обговорила зі мною показники росту й ваги малюка. Потім провела аналіз анкети, яку Саша заповнив у холі, в якій були дуже різні питання, починаючи від "Чи п’є дитина молоко?", "Чи чистите зуби дитині зубною пастою і зубною ниткою?" до "Чи бувають у вас випадки, коли ви не можете справитись з ситуацією та емоціями малюка?". Вона пройшлася по всіх питаннях і зупинялась для обговорення там, де відповідь, мабуть, не відповідала її очікуванням. Причому всі рекомендації були в позитивному і м’якому форматі, без звичних українських: "Як??? Не чистите зуби дитині зубною ниткою??? Що ви за батьки такі???". Замість того було: "Ви розумієте, чистити проміжки між зубками - дуже важливо! Це більше стосується дітей уже старшого віку, коли зубки починають рости щільно один між одним. Але цей момент не варто упускати з поля зору". Особливо сподобались коментарі щодо ситуацій, коли батьки не завжди можуть керувати ситуацією з емоціями дитини. Спершу сказала, що це - нормально, і що так буває у всіх. Потім вона порекомендувала, що робити в таких випадках, і сказала: "Якщо все рівно відчуваєте, що не справляєтесь - не залишайтесь наодинці з цим, ось вам сайти з купою інформації. Плюс - ви можете звернутись в нашу клініку по консультацію та допомогу".
Загалом, наш похід на прививку перетворився на обширну консультацію з обговоренням як фізичних показників розвитку, так і психологічних. Наостанок вона запропонувала записатися на наступний візит через два місяці, оскільки через цей період треба буде робити повторну вакцинацію. Ми записалися на день рівно через 9 тижнів.
Одразу після клініки ми поїхали гуляти до кінця дня (з 5 до 10 год. вечора), пропонуючи Сашкові тільки багато пити і не провокуючи його на їжу. Наступного ранку у нього піднялась температура до 37,5 і він був доволі в’ялий. Жаропонижаюче виправило ситуацію, і ми провели майже цілий день на вулиці. Сашко відмовлявся їсти два дні, лише пив молочну суміш вранці і перед сном. Ми були тільки раді цьому і зовсім не змушували його їсти. Наш улюблений лікар Комаровський виправив оману, яка була в нас в головах довгий час: "Якщо організм хворіє - йому треба їсти, щоб мати сили боротись з хворобою". Насправді, організм зайнятий боротьбою з хворобою, а в випадку з вакцинацією - виробленням імунітету до потрібних хвороб, і змушувати його їсти, а значить - витрачати свої дорогоцінні сили на перетравлення їжі, категорично не потрібно, аж поки дитина сама не почне випрошувати їжу.
Тож ми слідували рекомендованим правилам поведінки після прививки (багато гуляти, багато пити, не змушувати їсти), і через три дні все увійшло в звичний режим. Сашко переніс всі чотири прививки так само добре, як і до цього переносив кожного разу по одній. Ми ще, правда, пам’ятаємо про можливий висип через два тижні, з яким не треба нічого робити і який сам повинен пройти, якщо взагалі з'явиться.
Ось такий довгий пост із нашими враженнями після канадської вакцинації.
Немає коментарів:
Дописати коментар