Випускний в коледжі

Ось так якось вийшло, що про моє навчання вдалось написати лише один пост і не було більше часу продовжити цю тему. А тут свіжі події, які хочеться описати - випускний в коледжі. В блозі получилось все дуже динамічно: тільки розпочала вчитись - і вже закінчила, час святкувати :-). Як то кажуть "швидко казка оповідається, та не швидко діло робиться". На практиці ж було багато довгих осінньо-зимово-весняних вечорів і ночей навчання, багато зусиль, старань, часом сліз, зневіри, розчарувань, але врешті досягнень та успіх. Обіцяю, що знайду час більше описати своє навчання в коледжі і в імміграційній організації, а поки що на сьогодні трохи свята - мій випускний.

За місяць до події прийшло мені на е-мейл запрошення на випускний 2014. Я дуже довго сумнівалась, чи варто мені йти на цю подію, так як випускний в мене асоціювався з завершенням якогось грандіозного і довго навчання і отриманням реального диплому. А тут я лише завершила програму англійської мови (правда усі можливі рівні - grade 12) і отримую за це сертифікат - чи маю я право бути випускником в такому випадку? Уточнила у своєї викладачки, на що отримала не лише схвальну відповідь, а й велике заохочення і підтримку в тому, щоб таки йти на випускний. "Ну що ж, подивимось як виглядає випускний в канадському коледжі", - подумала я і зареєструвала свою сім’ю на церемонію випускного.

Бути знову студентом, більше того - випускником - це дуже круті відчуття, тим паче брати участь в ТАКОМУ випускному. Все було як в класичних американських фільмах про випускний. Всі випускники в красивих мантіях і шапочках, щасливі в оточені сім’ї і друзів. Все було дуже урочисто і в той же час якось дуже просто і по-дружньому. Я почувала себе трохи сором’язливо і наче не у своїй тарілці, аж до поки не одягнула мантію з шапочкою і не почула від свого синочка: "Мама, ти така красива!". Відчувши підтримку від мого синочка, я набралась впевненості і гордості за свої досягнення і вкладену працю. "Так, я заслужила бути тут", і з високо піднятою головою відправилась з усіма випускниками в урочистий зал під оплески сотні гостей і інших випускників.
В залі випускники були одягнені в два види мантій: чорні і сині. Тепер я знаю різницю між ними: чорні мантії свідичили про отримання диплому бакалавра, а сині - про отримання сертифікату. Лише третина усіх випускників були в чорних мантіях, всі решта - в синіх.

Був дуже великий урочистий зал, на сцені усе керівництво коледжу та викладачі, на почетному місці в залі сиділи усі випускники, а всю решту залу займали родичі, друзі та знайомі, які прийшли підтримати випускників.

Церемонія була досить короткою: кілька виступів ректора і деканів - загалом не більше 20 хв. на усіх. І тоді почалась найголовніша церемонія, на яку очікували всі - вручення сертифікатів та дипломів під овації гостей. Це було надзвичайно! Випускників вітали з великою шаною за їх досягнення, великі чи малі. Зал підтримував, аплодував, фотографував. Атмосфера була дуже урочистою та святковою. Після того, як усі випускники отримали свої дипломи і сертифікати, усі символічно перекинули китички на шапочці з лівого боку на правий, а потім, під радісні вигуки підкинули свої шапки вгору на знак завершення навчання. Я вам кажу, все було як показують в кіно :-)

Одним словом - круто було знову побувати випускником, але уже у іншій ролі: випускник-дружина, випускник мама. 

Одна з моїх викладачок. Саме та, що надихнула мене піти на випускний. Саме та, що порекомендувала мене для видавництва в журналі (про це буде інша історія).

А це - щасливі ми.
Безмежно вдячна своїм мужчинам, що підтримували мене в навчанні, допомагали як могли, часто проводили вечори вдома без мами, Сашко не раз сидів з нянями-друзями, поки мама їздила в коледж, і просто вірили в мене. 

Мама - випускниця, 

а це - її маленький помічник. 

 Моя знайома, яка за моєю порадою теж пішла навчатись в коледжі. 

 Брошури з іменами усіх випускників 2014 року

І на останок усі були запрошені на святковий фуршет з тематичними капкейками, фруктами, десертами і безалкогольними напоями

Ось так я стала випускником канадського коледжу. 

Перші досягнення - початок нового шляху.