Райський Тайланд. Частина 2 - Переліт. о.Самуї

Наш довгий переліт Київ-Бангкок авіакомпанією "Аеросвіт" тривалістю 9,5 год. пройшов доволі гарно. Літак був хороший, персонал привітний, годували кілька разів їстивно :-), часто розносили напої, показували якесь відео, роздали покривала і малюсінькі подушки. Загалом політ пройшов добре, прилетіли вчасно. Насправді якість послуг даної авіакомпанії не маємо з чим порівняти, оскільки до того теж літали тільки Аеросвітом. Але за такі гроші, скільки нам обійшовся цей політ, ми були більше ніж задоволені.

Прилетіли в Бангкок вночі, десь о 5 ранку за місцевим часом, і опівночі за українським (різниця 5 год.). Відповідно весь наш політ припав на денний український час і в літаку спали мало, може подрімали трошки. Після прильоту відчулося, що організм вимагає ліжка, м`якої подушечки і теплого одіяла. А в Тайланді уже починало світати...

Нас зустрів величний, красивий і по-сучасному стильний аеропорт Бангкоку. На фото він прекрасний, в житті - він просто величезний, надзвичайно просторий, ультрасучасний з східними мотивами, з великим квітковими острівками, кафе та ресторанами і навіть спеціальною кімнатою для молитв. Чого там тільки не було... Навколо аепорту були прекрасні сади-поля з різноманітними квітами, і кожен в своєму оригінальному ландшафтному дизайні. Такий краєвид був гідним для якось красивого парку, але дуже несподіваним для величезного аеропорту. (3 Фото нижче не власні)

Аеропорт Suvarnabhumi вигляд зверху

Сад навколо аеропорту

 Ще один сад біля аеропорту

А таким ультрасучасним всередині мене зустрів аеропорт 

Квітковий острівок з орхідей в аеропорті

У нас ще було близько 2 год. до наступного рейсу на о. Самуї, то ж ми встигли не лише отримати наш багаж і зареєструватись на наступний рейс, а й трошки прогулятись в аеропорті і навіть вийти на вулицю. І тут відбулась наша перша зустріч з тайським кліматом. Це не передати словами. Коли я читала різноманітні звіти про Тайланд, скрізь я зустрічала згадку про специфічне повітря. Хтось казав, що воно не надто приємне, але до нього звикаєш через кілька годин чи днів. Це я запам`ятала найбільше, оскільки я дуже чутлива до різноманітних запахів і дещо хвилювалась з цього приводу. Але моя реакція на тайське повітря була несподівана - я просто не могла надихатись ним! Якщо постаратись описати словами МОЄ враження - то повітря було сповнене ароматами квітів, фруктів, моря і спецій. Ця приголомшлива солодка суміш була скрізь і всюди. Перші дні я все ще відчувала цей аромат, а потім уже звикла і для мене це було як приємний бонус в цьому відпочинку - солодке ароматизоване повітря. Я досі скучаю за цим запахом...

Отож, у нас попереду ще був переліт на о. Самуї, який тривав загалом близько години. Враховуючи час на пересадку, наш політ проходив в глибокій ночі за українським часом. А за бортом розпочався новий яскравий, сонячний день. Ми були в захоплені від того, що з нами відбувалось і тішились лише від думки, що "ось, ми уже в Тайланді, летимо тайськими авіалініями і нас обслуговують надзвичайно привітні і по-східному красиві бортпровідниці". Цей переліт пройшов надзвичайно чудово і швидко. Ми весь час летіли над морем, а коли літак пішов на посадку, під нами все ще не було видно землі. Ми опустились уже достатньо низько, часом здавалось, що ми сядемо просто у відкритому морі. Але за кілька хвилин до посадки з`явився клаптик землі, посадкова смуга і літак акуратно приземлився. Усе, ми уже на місці! Привіт, відпочинок!

Аеропорт на о. Самуї здавався доволі маленьким і весь такий тропічний (як виявилось пізніше, цей аеропорт був надзвичайний, нічого подібного я досі не бачила, але про це пізніше). Я пересувалась за Сашею як сонна муха на ватних ногах і мріяла лише про сон. Я довірилась у всьому йому і ми вже скоро сиділи в невеличкому пасажирському автобусі-таксі, який мав довезти нас прямісінько в наш готель.

Я намагалась сонними очима розгледіти хоча б щось, все питала: "А де море?", проте на зустріч нашому таксі миготіли різномаїття яскравих вивісок на невідомій мові, які мені ні про що не говорили. Перше враження про острів було не таке, про що мріялось. Але в мене навіть не було сил розчаруватись цьому, я вирішила для себе, що спершу висплюсь, а там може все сподобається в новому світлі.

Реєстрація в готелі пройшла трошки довго, оскільки ми приїхали задовго до 12 год., а поселення в готелі стартує саме з цієї години. Але, адміністратор (просто чудова жіночка, привітна тайка, з якою ми потім потоваришували), зглянулась на нас, точніше на наші безсилі тіла і визвалась нам допомогти, то ж десь через 40 хв. ми уже могли заселитись в наш номер, а це означало ПОСПАТИ.

Але перед сном ще треба було зробити єдину річ - побачити МОРЕ. Я не могла ніяк заспокоїтись, мені вкрай необхідно було побачити омріяний пляж "баунті" - білий пісочок, голубеньке море, пальми, кокоси і все решта :-)

Пляж в нашому готелі

"Тепер я засну..." (с)

Далі буде...