BCDL повністю
виконує роль посвідчення особи: воно містить фотографію, основні анкетні дані
та адресу проживання. Коротше кажучи, краще його мати, ніж не мати. Якщо не
хочеш здавати водіння, але хочеш мати посвідчення особи, можна просто прийти в
організацію - аналог нашого МРЕО, яка займається видачею цих посвідчень – тут
вона називається Insurance Corporation of British Columbia (Страхова Корпорація Британської Колумбії, ICBC) – і
попросити видати просто посвідчення особи, яке не дає права водити транспортні
засоби.
Отож, до процесу.
Отримання BCDL зазвичай складається з двох етапів: тест із теорії (knowledge
test) та екзамен з водіння (road test). Після успішної здачі першого тесту
видають «учнівські» права – BCDL class 7L. Вони дають право
водити лише за наявності досвідченого водія в поруч з «учнем», а також
накладають купу інших обмежень (в тому числі, зобов’язують начепити на машину знак «УL». З такими правами «учень» має від’їздити рік, після чого може спробувати здати екзамен з водіння на BCDL class 7 – «новачкові»
права. Тут також купа
обмежень, але вже можна їздити без куратора в салоні. З такими правами треба
від’їздити мінімум 2 роки. Якщо і тут все гаразд, то можна здавати екзамен з
водіння на BCDL class 5 – вже справжні, «дорослі» права.
Як бачите, процес
займає досить довгий час. На щастя, його можна скоротити, якщо кандидат уже мав
право водити автомобіль у іншій провінції чи країні. Деякі права достатньо
просто поміняти на місцеві. З українськими ж ситуація така, що тести з теорії
та водіння здавати потрібно, але між ними не обов’язково робити якоїсь перерви
(хоч на другий після теорії день водіння здавай), і екзамен з водіння можна здавати одразу
на BCDL class 5.
Після прибуття в
Канаду наші українські водійські посвідчення давали нам право керувати
легковими автомобілями протягом 3 місяців. По завершенні цього терміну потрібно
було або вже мати BCDL, або забути про власний автотранспорт до кращих часів. В
принципі, ми не планували дуже швидко купувати авто, коли жили у Ванкувері, але
отримати посвідчення водія я хотів, частково – щоб мати місцеве посвідчення
особи, частково – із спортивного інтересу. Отже, живучи у Пег і Алана в
Бернабі, я зайшов на сайт icbc.com і скачав книжку з підготовки до тесту з
теорії – «Learn to Drive Smart» («Вчимося водити розумно»). Відзначу, що
ця книжка не є витягом з місцевих Правил Дорожнього Руху. Тут, звісно,
перераховані основні знаки та розмітка, але сам стиль викладання більше схожий
на художню прозу, а не на шматок закону.
Отже, проникшись
духом місцевого дорожного етикету та прогнавши кілька разів тренувальний тест,
викладений просто на сайті, я поїхав у найближче відділення ICBC, посидів у
черзі хвилин 15, постояв перед комп’ютерним терміналом хвилин 10 та успішно
здав тест. Після цього мене привітали, перевірили зір, зробили фото і спитали,
чи хочу я поміняти свої українські права на їхні учнівські. Чесно кажучи, той
факт, що українське посвідчення потрібно здати, мене здивував. Звичайно, я
відмовився мінятися, адже хотів ще мати
змогу поїздити на авто сам, не шукаючи собі куратора в машину. Час до
завершення тримісячного терміну ще був.
Після переїзду у
Вікторію я вирішив підготуватися до екзамену з водіння. Скачав із сайту ICBC
книжку з підготовки – «Tuning Up for Drivers» («Прокачка для водіїв»). Тут було багато цікавої інформації з основних
елементів, які будуть питати на екзамені: різні види паркування, розворотів
тощо. Цікавою вправою також було вголос назвати всі небезпеки, які бачиш
навколо під час руху.
Багато де я
читав, що екзамен дуже складний, і навіть іммігранти з солідним досвідом
водіння в Україні/Росії не можуть здати його з першого разу, тому
рекомендується скористатися послугами спеціально навченого інструктора з
підготовки до дорожного тесту. Тим не менш, я почувався досить впевнено, тому
вирішив спробувати здати «з наскоку», без спеціалізованої підготовки.
Отже, проникшись
духом місцевого водіння (та маючи в розпорядженні прокатний Ford Fusion з
камерою заднього виду, що сильно полегшує паралельне паркування), я подзвонив у
ICBC та спробував записатися на екзамен. І тут – невдача: виявляється, фірма
Budget, у якої я взяв напрокат машину, не дозволяє використовувати свої авто для
проходження цього тесту. Довелося відмінити запис, відклавши отримання прав до
кращих часів.
Кращі часи
настали після придбання власного авто. Я знову подзвонив у ICBC, записався на
екзамен (буквально «на завтра», що дуже мене здивувало), провів кілька вечірніх
годин за шліфуванням своїх навичок з паркування та поїхав вранці здаватися. Посидів
у черзі (куди ж без цього), познайомився з екзаменатором та провів його до
машини. Далі все було приблизно так, як багато хто, безперечно, бачив у
голлівудських фільмах: «На цьому перехресті – наліво, тут – направо» і т.д. Був
і відрізок дороги, на якому попросили перелічити всі небезпеки (там був бігун
на обочині, крутий поворот, кінець підйому та зустрічний автобус). Хочу
відмітити, що перед екзаменом кандидата попереджають, що інструктор не має
права просити зробити щось незаконне (як в Україні намагаються «підловити»,
коли просять зупинитися під мостом чи знаком «Зупинка заборонена», наприклад).
Просто поїздили по вулицях з різними обмеженнями швидкості, поповертали на
кількох перехрестях, виїхали на трасу та з’їхали з неї (перевіривши навик
користування полосами розгону та гальмування), запаркувалися після повернення
до офісу ICBC. Після цього екзаменатор мене привітав із успішно зданим
екзаменом, зробив фото, видав тимчасове водійське посвідчення та пообіцяв, що
поштою прийде вже постійне, з фотографією.
На жаль, моє BCDL
досі блукає безкрайніми просторами Вікторії, оскільки менш ніж за тиждень після
екзамену ми змінили адресу проживання, лист пішов на стару, і тепер я чекаю,
поки він повернеться до відправника, щоб його змогли переправити на мою нову
адресу. Поки що користуюся тимчасовим посвідченням (хоча не можу сказати, що
користуюся ним – поліція мене ще не зупиняла, так що нагоди продемонструвати
його ще не було).
Ось так я отримав
своє водійське посвідчення. Весь процес вартував в районі 100 доларів (за два
екзамени та власне пластикову картку) і пройшов без переживань. Якщо ви збираєтеся
повторити це все самостійно, то можу запевнити, що після уважного прочитання
книжок для підготовки до екзаменів та кількох годин тренувань ніяких складнощів
виникнути не повинно. Головне – вміти водити машину, а вивчити 2-3 нових знаки
і навчитися на автоматі перевіряти сліпі зони перед будь-яким маневром –
питання кількох днів.
Немає коментарів:
Дописати коментар