29 серпня 2015 р.

Як я здавала на права. Канадська версія

На нашому блозі вже був чоловічий погляд на систему отримання прав в Канаді (тут), але мені хочеться додати ще свого жіночого бачення на це питання. Якось так склалось, що я люблю деталі, і коли комусь щось здається незначним, для мене це може вигладяти майже грандіозним. Так от, уже 2 роки тому я стала повноправним канадським водієм, і мій шлях до цього був не такий простий і швидкий, як у мого чоловіка.


Як вже, мабуть, відомо більшості читачів, українські права в Канаді діють перших 3 місяці, після чого необхідно здати теоретичний і практичний екзамени, щоб отримати місцеві права. Обидва езамени здаються в різний час (ну, принаймні, не в один день), на відміну від України. Спершу готуєшся до теоретичного тесту по книжці, яку можна абсолютно безкоштовно:
  • скачати в інтернеті на офіційному сайті ICBC (http://www.icbc.com) 
  • отримати в самому офісі ICBC
Що стосується теоретичного екзамену, з упевненістю можу сказати, що до нього можна підготуватись самостійно, пройшовши усю книжку. Так доступно і, я б навіть сказала, цікаво, я ще не читала про правила дорожнього руху (ПДР). Пригадую українську книжечку ПДР : сіру, нудну, з дрібненьким шрифтом, з безкінечними пунктами (1, 1.1, 1.2, 1.3 ... ) витягів із законів, із стандартними малюнками - дорожніми знаками. Вся книжка (яку треба було купити, звісно) — це всі знаки та дорожня розмітка і скурпульозне пояснення до них.

Перша відмінність, що кинулась мені в око при підготовці до теоретичного тесту тут, — це зміст книжки про правила дорожнього руху.

IntroUsing this guide (pages 1-4)
1You in the driver's seat (pages 5-12)
2You and your vehicle (pages 13-28)
3Signs, signals and road markings (pages 29-40)
4Rules of the road (pages 41-58)
5See-Think-Do (pages 59-80)
6Sharing the road (pages 81-98)
7Personal strategies (pages 99-114)
8Emergency strategies (pages 115-134)
9Your licence (pages 135-156)
10Need to know more? (pages 157-158)
Те, що в Україні вчать на теоретичний тест, тут вміщається лише в 2 глави (3 — Знаки, сигнали і дорожня розмітка; 4 — Правила на дорозі) і займає лише 30 сторінок із усіх 158. Все решта — це реальні і практичні поради щодо поводження на дорозі. Адже на практиці водіння — це не просто управління машиною на пустій трасі з одними знаками і розміткою, а складний процес взаємодії всіх водіїв, пішоходів, пасажирів при різних дорожних і погодних умовах. Наприклад, для мене було повним відкриттям глава 8 — Стратегії при надзвичайних ситуаціях. Як діяти, коли:
  • відмовили в машині гальма
  • машину занесло на дорозі
  • ви втратили видимість на дорозі (при сильному дощі)
  • машина втратила зчеплення з дорогою (через дощ або сніг) 
і багато інших ситуацій, про які мені розповідав тато, передаючи свій досвід, але про які не вчили на курсах підготовки водіїв.

Можливо, ця книжка і не покриває абсолютно всі можливі життєві ситуації, які б міг розказати водій з 20-річним стажем, але повному новачку, який з нуля хоче навчитись їздити, дає дуже навіть обширні теоретичні знання. 

Теоретичний тест можна попрактикуватись на сайті (http://apps.icbc.com/licensing/opkt/opkt2013/index.html). На екзамені є 50 питань, для проходження тесту потрібно мінімум 40 правильних відповідей. Тест здається на спеціальних комп’ютерах (нагадують мені термінали самообслуговування в банку) і вартує 15 дол. 

Теорію мені вдалося без труднощів здати з першого разу, після чого я востаннє попрощалась із своїми українськими правами і взамін отримала папірець, який тимчасово являвся моїми правами, і магнітну букву "L " (аналог нашої "У"). З таким класом водійських прав ("learner" — учень) ти отримуєш змогу водити машину лише за наявності в ній хоча б одного водія з повноцінними правами, навіть якщо до цього у тебе були права з іншої країни. Тому на це варто звернути увагу водіям, яким потрібно мати права якомога швидше після приїзду в Канаду. Було б добре їх отримати в проміжку перших 3 місяців, коли діють українські права.

Здавати другу частину екзамену — власне водіння — можна хоч на наступний день. Але на практиці часто доводиться чекати через довгі черги на екзамен із водіння. В моєму випадку найближча вільна дата була через півтора місяці. Хоча трапляється і так, що коли намагаєшся забронювати дату екзамену, можуть запропонувати одразу на наступний день, якщо хтось відмінив свою бронь.

Екзамен із водіння вартує 50 доларів. У випадку його неуспішної здачі відводиться мінімальний термін, протягом якого не можна здавати наступний раз (здається 10 чи 14 днів, точно не скажу).

Варто додати, що в моєму випадку я мала неабиякий страх до водіння, який я привезла з собою з України. Сама лише думка, що мені треба сісти за кермо, вводила мене в депресію, мої долоні пітніли, а я сама так хвилювалась, що здавалось серце вистрибне з грудей. Я тренувалася, скільки могла морально витримати, кожен раз сідаючи за кермо нашої машини.

В обов’язковому порядку було потрібно тренувати паралельне паркування, паркування заднім ходом, паркування на горбі. Дивилася в ютубі, малювала схеми розвороту, паркувалась по листочку, поки не "набила руку". Пам’ятаю веселі осінні дощові вечори, коли їздили до офісу ICBC (так званого місцевого МРЕО) і паркувалися заднім ходом на горбі, саме на тому місці, де просять припаркуватись у кінці екзамену. І таких "паломників", як я, завжди було кілька на тій парковці, всі мило і співчутливо посміхались один одному.

Свій перший водійський екзамен я провалила. Набрала занадто багато помилок. Спробую пригадати основні:

  • надто повільно їхала кілька разів (допустима швидкість була 50 км/год, у мене коливалася в межах 40 км/год)
  • надто повільно їхала на хайвеї (70 км/год замість допустимих 80 км/год)
  • почала тормозити на хайвеї при виїзді з нього, а не на додатковій полосі для виїзду
  • при паркуванні на безлюдній маленькій вуличці не зробила shoulder check (треба крутити головою, щоб перевірити "сліпі" зони при будь-якому повороті руля вліво чи вправо)
Загалом на екзамені допускаються кілька незначних помилок, наприклад, перші дві не вважаються критичними. Є певний ліміт помилок, при яких тест всі рівно зданий. Але мова йде саме про незначні помилки. При допущені критичних помилок тест припиняється одразу, і йде нездача. Одна з грубих помилок, на яких ловлять водіїв, — це перевищення швидкості у шкільних зонах, де обмеження 30 км/год в навчальний час. У шкільну зону везуть завжди, і треба бути дуже уважним. Також незроблені shoulder checks вважаються грубими помилками. 

В кінці тесту мені видали офіційни бланк з усіма помилками і коментарями, що, звісно, добре побачити і проаналізувати на майбутнє. Після невдачі на першому тесті я трохи засмутилась і закинула своє тренування. Попереду була зима, а мій страх і невпевність у водінні лише посилились. Права класу L з моменту здачі діють 1 рік, протягом якого потрібно здати практичне водіння. Якщо не здаєш — треба знову перездавати теорію. У мене попереду було ще багато часу.

Чоловік поставився до мого страху із розумінням і перестав мені пропонувати сідати за кермо, за що я йому вдячна. Ми вже були вирішили, що я — з тих людей, для кого машина і водіння ніколи не будуть пристрастю, і без цього можна прожити. Але ціль отримати права все ж залишалася, ну хоча б для якихось екстренних випадків в житті. 

Через півроку після моєї невдачі на екзамені і повної відсутності водійської практики, ми вирішили відновити моє тренування. Яким було моє здивування, коли я відчула незрозумілу впевненість за кермом і практично відсутність страху. Не знаю, що так повпливало на мене: чи то відсутність примушення до водіння на певний період, чи то достатній досвід їзди на канадських дорогах в якості пасажира, чи просто час прийшов, але я відкрила в собі бажання до водіння. 

Попрактикувавшись 2-3 тижні вирішила забронювати свій водійський тест з врахуванням того, що він буде не раніше як за місяць-півтори. І тут виявилось, що у них є місце на наступний день, так як хтось відмовився в останній момент. Повагавшись хвилину, вирішила брати найближчу дату. На фоні прискореного навчання, знову поїхали "паломниками" до ICBC практикувати паркування заднім ходом. 

На наступний день настрій був піднесений, впевненості додалось, і я без перешкод здала свій водійський екзамен. На тесті в мене ще були 3 незначних помилки: занадто широкий маневр при повороті на право, 1 раз швидкість 40 замість 50, і на хайвеї 70 замість 80 (я все боялась перевищити, тож получалось часом заповільно). Але помилки були не критичними і інструктор привітав мене з успішною здачею тесту. Власне права присилають через днів 10 по пошті, а на той час дають паперовий доказ того, що ви тепер самий справжній водій з усіма права і обов’язками. 

На цьому можна і закінчити мою історію про отримання водійських прав. Можу лише додати, що з того часу я полюбила водити машину, і тепер майже щодня на сімейній нараді ми вирішуємо, хто буде користуватись машиною на наступний день. 

Бажаю усім зеленого світла, і не тільки на дорозі, а й по житті! :-)

Немає коментарів:

Дописати коментар