Україно, ти в наших серцях!

Зараз дуже важко читати про щось інше, окрім як про події, які розгортаються в Україні. Ввечері сідаю за навчання, а натомість "зависаю" у фейсбуці до пізньої ночі, читаючи статті і переглядаючи відео. Я не можу повірити, що все це відбувається насправді, в нашому красивому європейському Києві...


Я не дуже сильна в політиці, щоб брати на себе сміливість обговорювати доцільність всіх політичних подій, які зараз мають місце в нашій столиці і в країні загалом, але, як і в будь-якого українця, в мене болить серце і душа за український народ. Наші люди натерпілись стільки за роки довгої історії, що мабуть уже заслужили щасливого і спокійного життя на кілька поколінь наперед. Нестерпно боляче, що в 21 столітті, коли вчені роблять небачені відкриття, а весь світ стає модернізованим просто на очах, в найбільшій країні Європи люди боряться за прості права бути вільними, щасливими і не боятись жити в своїй же країні і ростити в ній своїх дітей - наше майбутнє покоління. Наш народ надто довго стояв на колінах і мабуть уже більше не залишилось сили сліпо підкорятись вбогій, бандитській владі. І я розумію цих людей. Здавалось це було недавно, коли ми студентами їздили на помаранчеву революцію, з серцями, переповненими вірою і надією на краще майбутнє. Але жорстока правда в тому, що коли закінчуються революційні заклики, все повертається на свій звичний режим життя і сіра українька буденність накриває собою всі ці світлі мрії і надії, які гаснуть в молодих серцях, як свічка від подиху вітру.

Щоб Україна засіяла добробутом і щастям в очах свого народу потрібно надзвичайно багато змін. І ніяке об’єднання з найрозвинутішими державами це не зробить, окрім самих людей. Треба міняти своє ставлення, мислення, стереотипи. Українці - надзвичайно розумна і інтелегентна нація, і це не хвала самим собі, а думки різних націй світу про наш народ. І виявляється, менталітет - не така вже страшна і закореніла в наших жилах модель поведінки. Уся ця модель дуже швидко міняється і пристосовується до нових правил і умов, коли потрапляє в інше більше розвинене спередовище. Значить можемо бути іншими. Значить такими іншими: законопослушними, чесними, дружніми треба бути на своїй землі.

Мені дуже шкода людей, які уже загинули і постраждали в цьому протистоянні. Я молюсь Богу за тих людей, які стоять на майданах України і які не бояться відкрито випустити на волю свій дух вільного і незалежного українця. Я дуже надіюсь, що ці жорсткі протистояння закінчаться найближчим часом і хочу, щоб більше не пролилась кров невинних людей. Можливо хтось дуже скептично ставиться до підтримки українців, які спокійно сидять в інших країнах і лише думками підтримують і "воюють", будучи в своїх теплих затишних домівках, коли інші стоять і мерзнуть на холоді (як і я колись так вважала). Але я горда за український народ, за те, що дух свободи і прагнення до кращого життя в нас не зламати. Не все ще втрачено, поки в серцях живе надія, а значить є за що боротись і ще залишились сили на цю боротьбу.

Україно, ми молимось за тебе!