До від’їзду залишився 1 день

Ось і закінчилось довге чекання на наш від’їзд в Канаду. Позаду стільки часу і приготувань, попереду - довга дорога, 3 перельоти, двічі зміна часового поясу і багато всього нового.

Останні приготування, зважування валіз, перескладання речей, щоб вирівняти вагу, щодня зустрічі з друзями і хорошими знайомими, знаходження забутих речей в закутках квартири, розпродаж нажитого добра - одним словом, багато дрібних справ і щільний графік гарно відволікають від думок про невідомість.

В останні дні з’явились тривожні емоції і хвилювання, мабуть це нормально. Часто переглядаю картинки з місць, де ми будемо жити, мотивуючи себе чимось хорошим. Насправді, думки не летіти - не було жодного разу. Але з’являлись думки про те, що ось це останній раз так зібралась з цими друзями і не знаю, коли наступного разу випаде така нагода. І тоді хочеться подовше посидіти, поспілкуватись і не хочеться розходитись, і прощатись. А ще згадую, з ким ще не вдалось побачити, і тішу себе думкою про всемогутній скайп :-)

Але наш настрой дуже сильний, готовність номер 1, валізи зібрані і ми готові лише з трьома валізами по 23 кг і трьома ручними кладями по 8 кг почати нове життя.

Я часто кажу, що ми просто переїдемо жити в інше місто, яке знаходиться в іншій країні. Але я знаю, що ми будемо приїжджати і запрошувати до себе гостей, лиш би наші батьки, друзі і дорогі нам люди мали бажання приїхати. Коли є сильне бажання - труднощі не лякають.

Ми ні з ким не прощаємось, ми кажемо до скорої зустрічі і чекаємо вас в гості! :-)