Наш перший день в Канаді

Незважаючи на те, що ми були дуже стомлені за довгий день перельоту, ми прокинулись о 5 ранку за місцевим часом (12 год. за українським), відчуваючи, що ще достатньо не відпочив, але спати вже не можеш, організм протестував, вимагав сніданку, чи швидше обіду :-). Ми прокинулись всі майже разом, трохи потинялись в своїй кімнаті та сусідній великій кімнаті, яка була надана нам в розпорядження. Вона обладнана як великий кінозал з найбільшим телевізором, який я мала змогу дивитись в своєму житті, а також є ігровою кімнатою для дітей з різноманітніми іграшками. Так що і Сашуня, і ми могли собі знайти тут заняття по душі і інтересах. Щоправда, ми почували себе напівживими від втоми за попередній день і через загальний недосип. Сашко тинявся по кімнаті, як сонна муха, і розглядав нові іграшки, а я по можливості писала на блозі для всіх, хто за нас хвилювався і чекав звістки.

Перший день в Канаді приніс кілька нових вражень і вмінь для нашого синочка:

по-перше, він почав повністю самостійно їсти їжу і не дозволяє мені його годувати. В господарів будинку є свій 1,5 річний синочок і в домі дуже багато іграшок і різних речей для малюків. Сашуні дали спеціальний годувальний стільчик, який ставиться на дорослий стілець і малюк сидить за столом дуже зручно на рівні з усіма. Сашуні дали свою дитячу тарілку, вилку і ложку, і поки ми вечеряли опівночі після прильоту, Сашко собі сам їв гречану кашу з серйозним виглядом і дуже захоплений процесом. Наступного ранку на сніданок він категорично відмовився, щоб я його годувала і самостійно їв свою їжу двома приборами, не вистачало тільки столового ножа :-) І протягом свого першого дня в Канаді наш синуля всі рази їв самостійно всю їжу, яку йому давали, а ми з гордістю спостерігали за цим процесом.

по-друге, в сім’ї наших знайомих є ще двоє діток старшого віку: хлопчик 9 років і дівчинка 7 років. Вони дуже багато розмовляють англійською між собою і з батьками, і часто дивляться англійські мультики. Сашко проводить серед цих діток майже увесь свій час. І вдень, коли ми поїхали всією компанією в супермаркет на закупки, мій Сашко сказав до мене "мамі" (англійською значиться мамочка, мамуся). Я була просто в шоці, я не повірила, що це сказала моя дитина. Пройшло лише півдоби з того часу, як ми приїхали, а він уже підхопив нове англійське слово. Потім ще ввечері він чередував слова "мама" і "мамі" і я зрозуміла, що вдома потрібно якомога більше української.

по-третє, Сашкові дуже сподобалось займатись шопінгом в Канаді. Він ще в Україні дуже часто любив вітатись на вулиці з незнайомими людьми, махав їм ручкою "привіт" і посміхався, але в нас рідко хто вітався з ним у відповідь. Тут канадійці просто обожнюють дітей і спілкуються з ними на рівні. В супермаркеті на нього всі звертали увагу, вітались, посміхались і навіть щось питали. Він цим так захопився, що просто ганяв поміж рядами в пошуках людей, і якщо він забігав в ряд, а там нікого не було, він вибігав і біг в інший. Він хохотав і бігав по магазині, поки не впав і не набив собі першу шишку тут.

Наш перший день був не дуже насиченим, оскільки ми багато часу проводили вдома, відпочивали і тільки змогли вибратись за покупками. Але на сьогодні заплановано багато цікавого і якщо все це получиться, то я завтра про це напишу.

P.S. Забула сказати, що вчора я таки переконалась, що в Канаді взимку продається свіженька, смачна, солодка велика полуниця і ми її купили, так як я дуже хотіла відчути літо посеред зими. Вибір фруктів просто вражає, не відчуваєш сезону на ті чи інші фрукти. Для мене це просто фруктовий рай :-)