17 травня 2012 р.

З чого все починалось.

       Думки про те, щоб спробувати пожити за кордоном закрадались в мою голову доволі давно, ще з студентських років. Навчання на спеціальності міжнародні відносини наклало свій відбиток на цю тему. Багато студентів говорили і мріяли, що після успішного завершення університету нас усіх "з руками і ногами" розберуть на самі престижні роботи, при чому обов'язково десь за кордоном :-)
      Юні та студентські амбіції - як це мило і завжди відважно. Тільки в юності можна мріяти без кордонів, без обмежень, що настане свій час і буде ВСЕ, чого тільки побажаєш. (Звісно, якщо дуже-дуже чогось прагнути, то воно рано чи пізно наступить, проте молодь мріє що все станеться, без великих зусиль з їхнього боку. Це моє таке спостереження).

16 травня 2012 р.

Замість прологу. УРА! ПОВЛ!


       Перший пост в моєму блозі планувалось розпочати з філософських роздумів на тему "Що спонукало розпочати блогерське життя", "Імміграція - як приходить це рішення і чому", "Канада, як нова майбутня домівка" тощо. Проте радість останніх днів переповнює і поки емоції свіжі хочеться написати:
УРА! УРА! УРА! Нам прийшов ПОВЛ! Наша імміграційна справа майже завершена!
       Коротка довідка. ПОВЛ - це лист-запрошення для отримання візи. 
       Це фінішна пряма в імміграційній справі в Канаду. Мабуть усі майбутні канадські іммігранти, розпочавши імміграційну справу, знають і марять цим заповітним словом "ПОВЛ". Адже отримавши ПОВЛ і пред`явивши його в посольстві разом з паспортами, можна безперешкодно отримати візу навіть без фізичної присутності в посольстві (відправити документи кур`єром).
       Отож, готуємось пакувати вазіли...
       А, ну і перед тим, ще відправимо документи для отримання власне самих віз, куди ж без них :-)