20 вересня 2013 р.

Перший раз за кордоном, або візит моїх батьків

Ось і пролетіли довгі, здавалось би, сорок днів. Завжди дивуюсь, чому час сприймається по-різному, залежно від обставин? Якщо ти щасливий - час тече непомітно, як пісок крізь пальці, а якщо в тебе є якісь проблеми, то той самий проміжок часу тягнеться нескінченно довго. Ось такі думки мене не покидали вчора цілий день. Вчора ми їздили у Ванкувер проводжати наших дорогих гостей назад, додому в Україну. І все було як дежавю по одному і тому ж машруту: машина, паром, автобус, скайтрейн, аеропорт, тільки як в швидкій перемотці фільму назад. Тож повернулись туди, де і зустрілись. Зустрічати гостей завжди весело, а проводжати - якось сумно, незалежно від того, на яку відстань вони віддаляються.