А поки ми шукаємо житло...

Зараз ми знаходимось в активному пошуку свого нового житла, щоб зняти уже на постійний термін (мінімум рік). Це займає майже увесь наш час і сили, тому що спершу треба перерити купу оголошень, щоб знайти те, що тебе цікавить, потім, якщо пощастить, додзвонитись до власника, а не потратипити на автовідповідач (тут це дуже поширено), а потім їхати і шукати з допомогою всезнаючого гуглу свою можливо потенційну нову дому. Поки що ми подивились не дуже багато варіантів (4-5 квартир) і з них нам ще нічого не припало до душі. Не те, щоб все погане (я часто згадую, як шукала квартиру в Тернополі і які попадались варіанти, що просто тікати звідти хотілось), тут просто кожна квартира якщо не на "5" балів, то на тверду "4" по-українським міркам, але побачивши хороше житло, вже теж хочеться чогось гарного і затишного, і в хорошому районі. Тому пошуки тривають. А ми після виснажливого дня з радістю повертаємось в наше теперішнє житло, включаємо камін і поки що саме це місце називаємо "домом" в Ванкувері.

Наші продуктові закупи. Продовження

Поки що в нашому ритмі життя не так багато нових екскурсій чи поїздок, як більше облаштування звичайного побуту, пошуку постійного місця для життя і звісно закупівля продуктів. Так, як ми без машини і пересуваємось громадським транспортом, купити все і одразу не вдається, адже це ж треба потім все нести додому. А ще, тут багато продуктів продається великими партіями чи пачками і, відповідно, чим більша упаковка, тим дешевше получається в розрахунку на грами чи мілілітри і т.д. Ну але чим більша пачка, тим менше таких пачок можна донести в одні руки за один раз.

Прогулянка по даунтауну Ванкувера

Вчора вперше вибрались в даунтаун Ванкувера. Наші нові друзі провели нам екскурсію по самому даунтауну і найбільшому парку в Північній Америці - Стенлі Парку. У мене усі враження можна описати коротким ВАУУУУУ!!! Я бачила фотографії Ванкувера раніше багато разів, але побачити це своїми очима - це просто щось неймовірне. Як на зло, в фотоапараті розрядились батарейки, тому фото зроблені на телефон, а оскільки не було сонечка, то фото не дуже якісні получились, але наступного разу, як поїдемо ще в даунтаун, обов’язково нароблю багато-багато гарних фотографій. Зараз покажу те, що є.

Наше перше житло в Ванкувері

Житло в Ванкувері на перший місяць ми зняли ще в Україні. Вибирали ми його на сайті https://www.airbnb.ca. Наше житло - це низький перший поверх в приватному будинку, який здають милі люди поважного віку Peg і Alan. Ми ще не дуже багато з ними спілкувались, але відчувається з їхнього боку підтримка, допомога і бажання зробити так, щоб нам було комфортно. Ці господарі дому зустріли нас в аеропорту і купили нам кілька продуктів на перший вечір після прильоту. Це було дуже мило, з їхнього боку, потратити свій час і зусилля на людей, яких вони ще ніколи не бачили.

Прогулянка по нашій околиці і в парку

Сьогодні нарешті випала мені нагода піти прогулятись з малюком в нашому сусідньому парку, поки Саша поїхав по справам. А ще й погода видалась чудова, бо два попередні дні трошки дощило, а сьогодні світить сонечко, тепленько, мені нагадує весну, навіть не віриться, що це лише кінець січня.

Далі багато фото і мало тексту :-)

Магазини і наші покупки

Як я вже писала раніше, при нашій першій продуктовій закупці ми забули чек в магазині і я не пам’ятаю, скільки і що вартувало. Загальна сума покупки була 91 дол., з них лише пам’ятаю за памперси: велика пачка на 84 шт. розмір 5 вартувало приблизно 25 дол. Для порівняння ще пам’ятаю ціну в Україні, я купувала пачку на 58 шт. розмір 5 за 155 грн. (майже 20 дол.). Виходить наче дешевше. Але тут чим більшу пачку ти купуєш - тим дешевше. Тільки ж цю пачку, і не тільки, треба дотягнути додому своїми руками, тому поки саму велику пачку не купували.

Наш перший день в Ванкувері

Перший ранок в Ванкувері в нас розпочався в 3.30 ночі по місцевому часу і поки стало світло надворів за вікном ми вже встигли і втомитись, і дехто ще раз поспати. В цей день було вирішено зробити дві справи:
1. підключити мобільний зв’язок
2. купити продуктів
Роздивились на карті, де найближчий торговий центр і вирушили в дорогу.

Поїздка на Ніагару

Будучи в Торонто не поїхати на Ніагару якось не прийнято, як сказали нам наші знайомі і запропонували туди з’їздити. Від Торонто на машині зайняло 45-50 хв. по чудовим дорогам добратись мабуть до найвідомішого водоспаду в світі. Хіба я могла колись подумати, що я побачу Ніагару? Не зважаючи на зиму, Ніагару все рівно варто відвідати, бо вона прекрасна в будь-яку пору року.

Торонто і його даунтаун

Ми змогли вибратись в даунтаун (центр) Торонто в неділю (наш другий день в Канаді). Наші знайомі запропонували зробити нам екскурсію по їхньому місту і завезти власне в даунтаун. В таких великих містах даунтаун наче візитна карточка міста. Там зосереджені хмарочоси, більшість бізнес центрів, компаній, визначні місця і звісно багато туристів.

Випадок в аеропорту

Пригадала ще випадок, який трапився в аеропорту, коли ми чекали в черзі до імміграційного офіцера. Він для був дуже показовим і несподіваним.

Наш перший день в Канаді

Незважаючи на те, що ми були дуже стомлені за довгий день перельоту, ми прокинулись о 5 ранку за місцевим часом (12 год. за українським), відчуваючи, що ще достатньо не відпочив, але спати вже не можеш, організм протестував, вимагав сніданку, чи швидше обіду :-). Ми прокинулись всі майже разом, трохи потинялись в своїй кімнаті та сусідній великій кімнаті, яка була надана нам в розпорядження. Вона обладнана як великий кінозал з найбільшим телевізором, який я мала змогу дивитись в своєму житті, а також є ігровою кімнатою для дітей з різноманітніми іграшками. Так що і Сашуня, і ми могли собі знайти тут заняття по душі і інтересах. Щоправда, ми почували себе напівживими від втоми за попередній день і через загальний недосип. Сашко тинявся по кімнаті, як сонна муха, і розглядав нові іграшки, а я по можливості писала на блозі для всіх, хто за нас хвилювався і чекав звістки.

Перший день в Канаді приніс кілька нових вражень і вмінь для нашого синочка:

Наш перший трансатлантичний переліт або ми летимо в Торонто. Частина 2

Переліт до Варшави пройшов дуже швидко, не встигли злетіти, випити сочку і перекусити крекерами, як уже пішли на посадку. Через 45 хв. ми вже приземлились в Варшаві. Українські пасажири, як я часто помічала, встають з своїх місць, майже одразу, як тільки шасі торкнуться землі, хоча стюардеси наполегливо просять залишатись на місцях до повного зупинення літака. Але їх прохання не допомагають, і всі вже збираються, пакуються, дістають сумки і стоять на вихід. Ми серед усього натовпу просто не мали змоги встати майже до останнього пасажиру, який нас пропустив з малюком і сумками на вихід.

Наш перший трансатлантичний переліт або ми летимо в Торонто. Частина 1

Наш рейс в Торонто здійснювався зі Львову з пересадкою в Варшаві. Для нас, тернополян, сам факт вильоту зі Львову був уже свого роду бонусом, оскільки не потрібно більше 8 год. ще їхати поїздом на Київ. Для мене дорога кудись завжди починається за дверима свого дому, як тільки ти вийшов - рахуй свій час в дорозі. Але якщо раніше поїздка до Києва була свого романтична подорож до столиці, то тепер з 1,5 річним малюком це було просто зайвих 8 год. в дорозі без звичного комфорту, харчування, ліжечка і т.д.

До від’їзду залишився 1 день

Ось і закінчилось довге чекання на наш від’їзд в Канаду. Позаду стільки часу і приготувань, попереду - довга дорога, 3 перельоти, двічі зміна часового поясу і багато всього нового.

Останні приготування, зважування валіз, перескладання речей, щоб вирівняти вагу, щодня зустрічі з друзями і хорошими знайомими, знаходження забутих речей в закутках квартири, розпродаж нажитого добра - одним словом, багато дрібних справ і щільний графік гарно відволікають від думок про невідомість.

Дорогі нашому серцю цінності і що потрібно, щоб вивезти їх за кордон

До нашого великого переселення в Канаду залишились лічені дні, пакування валіз йде повним ходом. Збирати, сортувати і перескладувати все нажите майно – цікава річ, скажу я вам. Можна знайти давно забуті речі, викинути непотріб, який завжди ховався в закутках шафи і здавалось, що коли-небудь може пригодитись, і скоротити всі свої пожитки до найнеобхіднішого. Зібрати усе нажите майно в 3 валізи по 23 кг – нелегка задача, але цілком реальна для виконання, просто критерії відбору речей стають більш жорсткими.

При пакуванні речей в нас виникла одна цікава історія, можливо комусь ця інформація теж буде корисною коли-небудь.