30 квітня 2013 р.

Лозунг чи кредо життя?

Якось, проїжджаючись центром міста, я побачила цікавий бігборд, на якому був вислів, що мене вразив. Тоді я не зорієнтувалась і не встигла його сфотографувати. Але нещодавно ми знову були в тій околиці і я спеціально зробила фотографію для блогу. Не знаю, чи це просто рекламний заклик, чи кредо життя канадійців, чи то пак вікторійців.

28 квітня 2013 р.

Нумізматика або наша щаслива монетка

Одного дня, перечитуючи рекламні листівки і буклети, які нам приносять додому, я натрапила на рекламу, яка мене зачепила. Можна сказати, що реклама виконала свою роботу, потрапила до потрібного клієнта і продала свій продукт.

В нашому домі тепер є свій "Монстрик"

Нещодавно в нашій сім’ї з’явився дуже необхідний в господарстві "Монстрик" (це я йому дала таке ласкаве ім’я :-) ). Ми довго підходили до цієї покупки, все ніяк не могли вибрати і наважитись. А ця річ - надзвичайно потрібна і просто мусить бути в кожному домі. Що ж це? І чому воно у нас називається "монстрик"?

21 квітня 2013 р.

Доставка меблів і патріотизм

Сьогодні, нарешті, приїхали решта замовлених меблів і ми, можна так сказати, уже у повному необхідному укомплектуванні. Тепер усе хочеться прикрасити елементами декору, якимось милими симпатичними речима, квітами, зеленню і картинами. Але це все уже не відноситься до першочергової категорії, то ж будемо помаленьку і далі облаштовувати нашу домівку, щоб вона ставала затишною і більш рідною.

Але, маючи уже мінімально-необхідний набір меблів, а не просто голі стіни, я вже можу в найближчому майбутньому зробити для вас фото, а може і відео екскурсію по нашому новому дому. А поки розкажу, як нам сьогодні цікаво доставляли меблі додому.

16 квітня 2013 р.

Неочікувана листівка або продовження про привітних канадців

Сьогодні нам прийшов дивний лист. Не те, щоб якийсь незвичайний, а просто відправником була невідома нам фізична особа. Загалом, ми отримуємо зараз масу листів від організацій, які присилають нам як не рахунки, то якісь документи, заявки, тощо. А так, інші люди нам, загалом, не пишуть листів, спілкуємось зі всіма з допомогою інтернету. І хто ж це б міг бути? Цікавість переповнювала, і я швидко побігла відкривати таємничий лист.

14 квітня 2013 р.

Рахунок за медичні послуги

Нарешті можна поставити крапку в фінансовій історії з нашим першим зверненням в канадську лікарню (про це я писала тут). Пройшло майже 2 місяці, поки все остаточно завершилось і вирішилось, хто, скільки і кому платить.

12 квітня 2013 р.

Як я отримав водійське посвідчення Британської Колумбії (British Columbia driver’s license)

У Канаді, як і в США, роль основного посвідчення особи відіграє не паспорт («внутрішнього» паспорта тут взагалі не існує, а «закордоний» треба пред’являти лише при міжнародних подорожах), а водійське посвідчення (далі – BCDL). Тут вважається дивним, якщо людина його не має, а ще відсутність  BCDL може злегка обмежити людей в правах, адже багато де його просять показати.


BCDL повністю виконує роль посвідчення особи: воно містить фотографію, основні анкетні дані та адресу проживання. Коротше кажучи, краще його мати, ніж не мати. Якщо не хочеш здавати водіння, але хочеш мати посвідчення особи, можна просто прийти в організацію - аналог нашого МРЕО, яка займається видачею цих посвідчень – тут вона називається Insurance Corporation of British Columbia (Страхова Корпорація Британської Колумбії, ICBC) – і попросити видати просто посвідчення особи, яке не дає права водити транспортні засоби.

Мій тест із англійської мови

Вчора я нарешті мала змогу здати тест на визначення свого рівня англійської мови. А потрібно мені це було для того, щоб потрапити на безкоштовні курси для іммігрантів. Я вже писала раніше, що після приїзду в Ванкувер я досить швидко записалась на цей тест, і моя дата здачі була запланована через місяць від запису, але обставини склались так, що ми переїхали з Ванкувера і я змушена була у Вікторії знову записатись в чергу, яка цього разу була півтора місяці завдовжки. Так от, вчора настав день "Т" (тобто тесту) :-).

11 квітня 2013 р.

Привіт з України, або "розпишіться, вам передача"

Сьогодні мене розбудив дзвінок у двері і, поки я добігла з спальні до вхідних дверей, уже нікого не було. Натомість я знайшла довгоочікувану сумку-баул із сімейства "іммігрантських", яка нарешті приєдналась до своєї іммігрантської родини сумок в нашому домі :-). Вона проробила увесь цей довгий шлях з України, з маленького містечка Червоноград (яке на Львівщині) до містечка Вікторія (яке в Британській Колумбії) в гордій самоті. Як же довго ми її чекали! І мій день розпочався сьогодні з вибуху емоцій із цього приводу.

8 квітня 2013 р.

Руйнуємо міфи. Канадці - привітні чи байдужі?

Перед поїздкою в Канаду десь в інтернеті я неодноразово стикалась із висловами, що люди з американського континенту добряче егоїстичні, дбають лише про себе, фальшиво посміхаються, постійно питають "як твої справи?", насправді ніколи не зацікавлячись ходом твоїх справ, і їм просто нема діла до незнайомих людей. Ну що ж, проінформований - значить озбороєний, вирішила я перед нашим приїздом в Канаду.
Як же виявилось насправді?

1 квітня 2013 р.

А тут уже і Паска, і весна наступили

Сьогодні в Канаді і в цілому світі святкували велике свято Паски, з чим і хочу усіх привітати. Щоправда, ми все ще не встигли так "оканадитись", щоб святкувати Паску по місцевих традиціях, тому будемо всі разом з українцями в травні за нашими традиціями святкувати це велике релігійне свято. В Канаді, на скільки мені це відомо, традиції в святкуванні Паски пов’язані з шоколадними зайцями і яйцями (чому це так - поки не знаю). Головна розвага для дітей в цей день - шукати заховані шоколадні яйця і потім їх з радістю поз’їдати. Ми ще до цієї традиції не долучились, тим більше, Сашкові ще рано їсти шоколад, тому цей день у нас пройшов як звичайний вихідний. Ми ходили гуляти в парк, який знаходиться від нас в кількох хвилинах ходьби. Погода сьогодні видалась просто чудова. До нас уже прийшла весна, дощі перестали набридати, а сонце уже так припікає, що канадці уже дістали свій літній гардероб і сміливо розходжують в шортах і футболках.