Лозунг чи кредо життя?

Якось, проїжджаючись центром міста, я побачила цікавий бігборд, на якому був вислів, що мене вразив. Тоді я не зорієнтувалась і не встигла його сфотографувати. Але нещодавно ми знову були в тій околиці і я спеціально зробила фотографію для блогу. Не знаю, чи це просто рекламний заклик, чи кредо життя канадійців, чи то пак вікторійців.

Нумізматика або наша щаслива монетка

Одного дня, перечитуючи рекламні листівки і буклети, які нам приносять додому, я натрапила на рекламу, яка мене зачепила. Можна сказати, що реклама виконала свою роботу, потрапила до потрібного клієнта і продала свій продукт.

В нашому домі тепер є свій "Монстрик"

Нещодавно в нашій сім’ї з’явився дуже необхідний в господарстві "Монстрик" (це я йому дала таке ласкаве ім’я :-) ). Ми довго підходили до цієї покупки, все ніяк не могли вибрати і наважитись. А ця річ - надзвичайно потрібна і просто мусить бути в кожному домі. Що ж це? І чому воно у нас називається "монстрик"?

Доставка меблів і патріотизм

Сьогодні, нарешті, приїхали решта замовлених меблів і ми, можна так сказати, уже у повному необхідному укомплектуванні. Тепер усе хочеться прикрасити елементами декору, якимось милими симпатичними речима, квітами, зеленню і картинами. Але це все уже не відноситься до першочергової категорії, то ж будемо помаленьку і далі облаштовувати нашу домівку, щоб вона ставала затишною і більш рідною.

Але, маючи уже мінімально-необхідний набір меблів, а не просто голі стіни, я вже можу в найближчому майбутньому зробити для вас фото, а може і відео екскурсію по нашому новому дому. А поки розкажу, як нам сьогодні цікаво доставляли меблі додому.

Неочікувана листівка або продовження про привітних канадців

Сьогодні нам прийшов дивний лист. Не те, щоб якийсь незвичайний, а просто відправником була невідома нам фізична особа. Загалом, ми отримуємо зараз масу листів від організацій, які присилають нам як не рахунки, то якісь документи, заявки, тощо. А так, інші люди нам, загалом, не пишуть листів, спілкуємось зі всіма з допомогою інтернету. І хто ж це б міг бути? Цікавість переповнювала, і я швидко побігла відкривати таємничий лист.

Рахунок за медичні послуги

Нарешті можна поставити крапку в фінансовій історії з нашим першим зверненням в канадську лікарню (про це я писала тут). Пройшло майже 2 місяці, поки все остаточно завершилось і вирішилось, хто, скільки і кому платить.

Як я отримав водійське посвідчення Британської Колумбії (British Columbia driver’s license)

У Канаді, як і в США, роль основного посвідчення особи відіграє не паспорт («внутрішнього» паспорта тут взагалі не існує, а «закордоний» треба пред’являти лише при міжнародних подорожах), а водійське посвідчення (далі – BCDL). Тут вважається дивним, якщо людина його не має, а ще відсутність  BCDL може злегка обмежити людей в правах, адже багато де його просять показати.

BCDL повністю виконує роль посвідчення особи: воно містить фотографію, основні анкетні дані та адресу проживання. Коротше кажучи, краще його мати, ніж не мати. Якщо не хочеш здавати водіння, але хочеш мати посвідчення особи, можна просто прийти в організацію - аналог нашого МРЕО, яка займається видачею цих посвідчень – тут вона називається Insurance Corporation of British Columbia (Страхова Корпорація Британської Колумбії, ICBC) – і попросити видати просто посвідчення особи, яке не дає права водити транспортні засоби.

Мій тест із англійської мови

Вчора я нарешті мала змогу здати тест на визначення свого рівня англійської мови. А потрібно мені це було для того, щоб потрапити на безкоштовні курси для іммігрантів. Я вже писала раніше, що після приїзду в Ванкувер я досить швидко записалась на цей тест, і моя дата здачі була запланована через місяць від запису, але обставини склались так, що ми переїхали з Ванкувера і я змушена була у Вікторії знову записатись в чергу, яка цього разу була півтора місяці завдовжки. Так от, вчора настав день "Т" (тобто тесту) :-).

Привіт з України, або "розпишіться, вам передача"

Сьогодні мене розбудив дзвінок у двері і, поки я добігла з спальні до вхідних дверей, уже нікого не було. Натомість я знайшла довгоочікувану сумку-баул із сімейства "іммігрантських", яка нарешті приєдналась до своєї іммігрантської родини сумок в нашому домі :-). Вона проробила увесь цей довгий шлях з України, з маленького містечка Червоноград (яке на Львівщині) до містечка Вікторія (яке в Британській Колумбії) в гордій самоті. Як же довго ми її чекали! І мій день розпочався сьогодні з вибуху емоцій із цього приводу.

Руйнуємо міфи. Канадці - привітні чи байдужі?

Перед поїздкою в Канаду десь в інтернеті я неодноразово стикалась із висловами, що люди з американського континенту добряче егоїстичні, дбають лише про себе, фальшиво посміхаються, постійно питають "як твої справи?", насправді ніколи не зацікавлячись ходом твоїх справ, і їм просто нема діла до незнайомих людей. Ну що ж, проінформований - значить озбороєний, вирішила я перед нашим приїздом в Канаду.
Як же виявилось насправді?

А тут уже і Паска, і весна наступили

Сьогодні в Канаді і в цілому світі святкували велике свято Паски, з чим і хочу усіх привітати. Щоправда, ми все ще не встигли так "оканадитись", щоб святкувати Паску по місцевих традиціях, тому будемо всі разом з українцями в травні за нашими традиціями святкувати це велике релігійне свято. В Канаді, на скільки мені це відомо, традиції в святкуванні Паски пов’язані з шоколадними зайцями і яйцями (чому це так - поки не знаю). Головна розвага для дітей в цей день - шукати заховані шоколадні яйця і потім їх з радістю поз’їдати. Ми ще до цієї традиції не долучились, тим більше, Сашкові ще рано їсти шоколад, тому цей день у нас пройшов як звичайний вихідний. Ми ходили гуляти в парк, який знаходиться від нас в кількох хвилинах ходьби. Погода сьогодні видалась просто чудова. До нас уже прийшла весна, дощі перестали набридати, а сонце уже так припікає, що канадці уже дістали свій літній гардероб і сміливо розходжують в шортах і футболках.