Наш переїзд на острів Ванкувер

1 Березня ми таки переїхали жити на острів Ванкувер, як і планувалось. Всі приготування здійснювались протягом останніх 3 днів, все вирішувалось експрес-методом, що для Канади дуже нехарактерно. Канадці, зазвичай, люблять планувати свої подорожі і відпочинок довго заздалегідь і, відповідно, бронюють для цього житло/авто, тому в останні дні знайти щось підходяще дуже не просто. Мені для пошуку нашого житла в Вікторії відведено було 3 дні, причому більшість хороших варіантів були зайняті, і знайти щось вільне з 1 березня було справжнім викликом. Мені попадались або вільні дуже дорогі варіанти, або вільні дуже страшненькі апартаменти, а мені так не хотілось зіпсувати наші перші враження про Вікторію і острів загалом через погане житло. Але я все-таки знайшла щось доволі пристойне і симпатичне, хоча лише на 3 тижні, а не на місяць, як ми хотіли. Житло наше знову тимчасове з усіма меблями, посудом і зручностями. Про нього напишу наступний пост з фотографіями.

Наступний момент - це як добратись на острів. Що треба плисти паромом - це було очевидно, але щоб добратись до парому з усіма нашими валізами і додатковим майном, яке вже прикупилось за цих 1,5 міс., було вирішено брати машину на прокат. Але з машиною треба було вирішити один дуже важливий момент: куди її повернути назад? В більшості, коли ви берете машину на прокат, ви її привозите в той же офіс, звідки забрали. Але нам такий варіант не дуже підходив, нам було зручно взяти машину в Ванкувері, а повернути у Вікторії. З таким запитом пошуки значно звузились. А ще, не забуваємо про наш великий багаж: треба було доволі габаритне авто. Щоб замовити машину за 2 дні до потрібної дати, вибирати сильно не приходилось, тому що багато всього було вже зайнято. Вибір наш зупинився на американській марці авто Chevrolet Impala (кузов седан).

Отож, в середу ввечері було все замовлено, і вирішено, що переїзду в п’ятницю таки бути. Почались збирання речей з усіх закутків нашого будинку і пакування в сумки. Тішило одне - що хоча б не потрібно орієнтуватись на вагу сумок, як це було з перельотом.

В четвер ввечері Саша привіз машину і ми цілий вечір пакували всі наші клунки в багажник і салон. Чого мені тільки вартувало все це компактно втиснути в машину... Але, нарешті, всі речі спаковані,  можна вирушати вранці назустріч новому місту, назустріч нашому новому дому.

В п’ятницю вранці в 9 год., тепло попрощавшись з Пег і Аланом, ми виїхали з дому в супроводі рясного дощу і легкого туману. Всі ми, включаючи Сашуню маленького, були дещо напружені перші 15 хв. нашої поїздки, тому що вперше на канадських дорогах, великий трафік, нова машина, до якої ще не звиклось, багато нових дорожних знаків, та ще й дощ заважав нормально сконцентруватись на дорозі. Але вже дуже швидко ми всі якось розслабились, коли відчули, що їхати дуже комфортно, не так і страшно, та ще й дощити перестало. Сашуня заснув в своєму автокріслі, а я пила гарячий шоколад, приготований ще вдома.

Насправді, їхати автомобілем в Канаді - дуже комфортно. Цьому сприяють кілька факторів: перш за все - чудові дороги, по-друге - більш дисципліновані і обережні водії, по-третє - хороші розмітки на дорогах і багато помічних знаків, ну і ще й красиві краєвиди навколо. Розкажу про один цікавий знак і привілегію для водіїв. Наприклад, якщо ви їдете швидкісною трасою в 3-4 полоси в одну сторону, є окрема виділена крайня полоса, на якій дуже малий автомобільний рух. По цій полосі мають право їхати пасажирські автобуси і легкові автомобілі, які перевозять 2 і більше пасажирів. Я спершу здивувалась і не зрозуміла такої преференції для водіїв легкових машин. Але мені Саша пояснив, що тут в сім’ї часто є стільки машин, скільки дорослих членів сім’ї, тобто кожному по машині. Так от, щоб створювати менший трафік на дорозі і не спричиняти автомобільних заторів, не варто гнати цілу машину для себе одного. Тому і є такі особливі умови для тих машини, які ще везуть пасажирів з собою, тим самим спричиняючи менший рух на дорозі.

Фото дороги з машини

Доїхати до парому нам зайняло 1,5 год., не поспішаючи. Ми планували потрапити на паром, який відправляється об 11 год. Десь за 5 км. від причалу було розміщене велике електронне табло (розміром приблизно з великий рекламний бігборд), на якому була інформація про заповненість місць на паромі. В 10:15 год., коли ми проїжджали це табло, наш паром був заповнений на 33% (ця заповненість стосується саме транспорту, який завантажуєьться на паром). Таке табло - дуже зручне, тому що дає тобі зрозуміти, коли ти в останні хвилини доїжджаєш до причалу, чи буде ще місце на твою машину, чи вже не варто поспішати, тому що місць немає і доведеться їхати наступним паромом.

Хочу показати вам на карті останні кілька кілометрів дороги до самого парому

Червона стрілка - це причал, звідки відправляються і приходять пароми
Зелена стрілка показує на тонесенький шматочок суші, який веде до парому.  Дорога, по якій їдеш в оточенні моря.

Ось як це виглядає в машині

 І острівки видніються в далечині 

 Під’їжджаємо до причалу

 Пропускний пункт

Тут заплатили за квиток на паром для дорослих і за машину, і нам сказали, в яку лінію ставати в чергу

Ціна за машину - 49.25 дол., ціна за 2-х дорослих - 29.70 дол., діти до 5 років безкоштовно. 

Наша полоса в чергу на паром - №42

Стали в свою чергу

Стою на пішоходному переході. Черга машин вліво від мене до самого входу на паром

 Черга вправо від мене (не бачу навіть її закінчення)

Поруч з тротуарними доріжками розцвіли кущі

 І готові ось-ось розпуститись бруньки

 Заїжджаємо на паром

Така собі парковка для машин

Регулювальники показують кому і куди заїхати, щоб усі компактно помістились

Припаркувались

Ми взяли з собою лише необхідні речі, які можуть знадобитись в дорозі, і піднялись на пасажирські палуби. Саша вже плавав на такому паромі, коли їздив на співбесіду у Вікторію, а для нас з Сашком це було вперше. Взагалі, Сашуня в своїх 1,5 роки уже проїхався на усіх можливих транспортних засобах, а тепер додався ще й паром.

Саша розповідав мені про сам паром, коли повернувся з Вікторії, та й я мала нагоду вже плавати на інших паромах в Тайланді, теж доволі габаритних і зручних для пасажирів, тому я була впевнена, що дуже великого захоплення в мене цей паром не викличе. Але я помилялась :-) 

Паром був дуже великий, а всі ці зручності для пасажирів, навіть для наймолодших, робили подорож надзвичайно комфортною. Отже, на паромі були:

Дитяча кімната, при чому на обидвох поверхах своя (на 5 і на 6 поверсі)

Це на 6 поверсі

Це на 5 поверсі

Сашко тут бавився з задоволенням майже всі 1,5 год., поки ми плили

Звісно, вбиральня для діток і сімейна кімната з усім необхідним

Окремі вбиральні є і для людей з обмеженими фізичними можливостями

Ось такі автомати і холодильники, де можна купити собі щось перехопити або попити

Невеличке кафе на 5 поверсі

 З мікрохвильовкою, де можна розігріти свій обід за бажанням

 Велике кафе з різноманітними стравами на вибір на 6 поверсі

 А за вікном відкривається вид на острови

Ну і, звісно, скрізь дезинфікатори для рук

Є куточок для бізнесових справ, де можна посидіти за комп’ютером з безкоштовним wi-fi 

Є телефонні апарати

На вибір представлено масу буклетів з картою острова, туристичними місцями і купою цікавої інформації

Також на паромі можна прикупити багато гарних речей в місцевому магазині:

багато одягу чоловічого і жіночого

 сумки і гаманці

дитячі іграшки

 дитячий одяг

брелки на пам’ять

 багато книг

 безліч глянцевих журналів

Компакт-диски

 косметика

Всі екземпляри косметики є відкритими і доступними, щоб їх спробувати (на пляшках пише try me - спробуй мене)

Прикраси

  сувенірна продукція

Ціни в магазині дуже прийняті, а багато речей є досить оригінальними - хороший подарунок для себе і близьких на згадку про подорож на паромі.

Кому на паромі ну зовсім сумно і ще нічим зайнятись - є кімната з ігровими автоматами

Коридорами парому

Ліфт, який довезе вас на іншу палубу

Ну і скрізь смітники для різного сміття, яке підлягає переробці (газети, бляшанки і пластик, загальне сміття)

А якщо ви вже все обійшли, поїли, попили, побавились і закупились, можна сісти і відпочити на одному з зручних диванчиків чи м’яких крісел і споглядати чудовий вид з вікна. Пасажирські місця вибирайте там, де найбільше подобається, людей зовсім небагато.

Вид з вікна

Рятувальні шлюпки

Пропливає інший паром-красунчик

 А ось точно на такому самому пливемо ми (теж пропливав поруч)

Півтори години пролетіли дуже швидко і ми не оглянулись, як вже приплили на острів. Оголосили про те, щоб пасажири зайняли місця в своїх машинах і приготувались на вихід. Організація виїзду всі машин теж була на високому рівні - все швидко, один за одним і, мабуть, за 10 хв. всі машини виїхали з парому. 

Виїжджаємо з парому, а назустріч стоїть черга машин на погрузку на той паром, на якому ми приплили.

 Дорогою до нового дому

  

 І вийшло сонечко після дощу

 По лівій стороні море

По дорозі багато пунктів прокату вагончиків і будиночків на колесах

І скрізь майоріє прапор Канади

Ось так швидко і з комфортом ми добрались у Вікторію до нашого нового місця проживання. Ми швиденько розрузились і поїхали покатись в даунтаун міста, поки у нас ще було вільних 2 год. до здачі машини назад в прокат. Центр нам дуже сподобався, але фото я вже просто не встигала зробити. Ми вийшли на одній з набережних трішки прогулятись і я сфотографувала море з горами на горизонті.

І будинок Парламенту в центрі, який я так хотіла побачити

Це було чудове завершення довгого і насиченого дня. Наша нова домівка нам дуже сподобалась, а місто справило дуже гарне враження. Ввечрі ми з піднесеним настроєм облаштовувались і вивчали наш новий дім, але про це все буде інша історія.